Варто зазначити, що на відміну від України, за крайнє правих у Франції голосують пенсіонери та робочі, а за лівих - молодь на інтелігенція. За просто правих, або Саркозі, голосують чиновники і ті, хто добре пригрівся навколо. Саркозістів здебільшого зневажають. Голосування за крайнє правих взагалі вважається поганим тоном і ганебним явищем. Тож крайнє праві, зазвичай, про свої політичні погляди не розповідають. Пристойно голосувати за соціалістів (хоча це трохи банально), але найвищим класом є голосувати за лівий фронт, який включає і комуністів. Бути комуністом у Франції це кул.
Передвиборча компанія, як на мене, нецікава. Вона у багато чому схожа на українську, з усіма її ток-шоу на телебаченні, дебатами, мітінгами та зустрічами з виборцями на площах. Проте, у Франції все ж немає війни компроматів (саме тому і не так цікаво), проте є війна програм. Французи голосують здебільшого за програми, і в меньшій мірі за обличча. Динамізму додають крайнє ліві і крайнє праві. Французьких крайнє правих пам'ятають і в Україні - це славнозвісний Ле Пен, який ледь не став президентом у 2002. За 10 років не змінилось ім'я - як і раніше це Ле Пен, але змінилась стать - тепер це дочка того Ле Пена, що був у 2002 - Марін. Програма партії стала трохи м'якша, але в ній залишився пункт повиганяти всіх іноземців та припинити міграцію, вийти з Євросоюзу та зони Євро.
(далі буде)






