C'est ici que j'habite...

Luminy à 1968.Video

Luminy à 1972:

c'est ici que je travaille: L’institut de neurophysiologie et de psychophysiologie (INP) de Marseille (1963-1986). photo de 1963:

Luminy 2010 :)

Gecko Guillaume (геккон Гийом)

6 milliards d'autres/6 мільярдів інших

Марсель є містом, що не занадто розбещене культурними подіями, хоча й готується стати Європейською культурною столицею в 2013 році. Але в тому напевно і мета всіх тих гучних статусів та подій - стимулювати розвиток чогось, що вочевидь знаходиться у вкрай занедбаному стані. Щось на кшталт нашого Євро 2012.


Тож у рамках підготовки до 2013 року марсельці почали трохи ворушитись і запрошувати до міста цікаві виставки, деколи навіть скандальні. Пару років тому тут показували, заборонену на той момент у багатьох містах і навіть у, звиклому і не до такого, Парижі, виставку препарованих та муміфікованих людських тіл. Тіла були китайські і досить сумнівним чином стали тілами, чезез що, власне, виставка і набула сканадальної слави.


Цієї осені у Марселі обійшлось без таємничих трупів, але тематика була теж людино-центрична, щоправда сфокусована вже не на тілесному, а на духовном аспекті.


Подія називалась "6 мільярдів інших". Це великий всесвітньо відомий проект, що полягає у збиранні відеосвідчень людей по всьому світі на самі різні теми: мрії дитинства, Бог, любов, щастя, милосердя, кліматичні зміни та інше. У цифрах ця робота виглядає так:


5 600 відеосвідчень 78 країн 44 питання 50 мов.


А ось у Марселі це було представлено як 5 юрт-кінозалів (так так, саме юрт) розставлених у великому залі Музею натуральної історії. В кожній юрті було встановлено кілька стільців, екран на якому демонструвались відеоінтервью і існувала своя тематика відповідно до питання, на яке відповідали люди на екрані. В одній була любов, в іншій - мрії дитинства, в третій - щастя.


Мрії дитинства на усіх континентах, незалежно від кольору шкіри, були до неймовірності схожі - майже всі хотілі бути або пілотами або стюардесами. Лише деякі представники північних європейських народів виявилися оригінальнишими: один німець мріяв стати мільйонером, фін хотів придбати велосипед, на який йому ніяк не вистачало грошей, а шведка мріяла покинути батьківське обійстя, бо її там били. Здалося, що європейці назагал у дитинстві були якісь нещасні. Принаймні північні.


Ще була колоритна француженка, що мріяла побувати у Владивостоці, але коли така можливість з'явилась, вирішила все ж, щоб мрія залишилась мрією і не поїхала.


Щастя було більш різноманітне. Від родини до побажань, щоб Фідель Кастро жив вічно.


Деколи вражала мудрість простих людей, деколи наївність. Але так чи інакше, авторам вдалося показати, що кожна людина це особистість, незалежно від національності або раси. Що всі люди мріють, хочуть бути щасливими, не сприймають жорстокості і що кожен живе своїм маленьким життям на цій великій планеті.